Чому корпоративним продуктам досі потрібні дизайн-концепції
Кейс про дослідження п’яти різних візуальних концепцій корпоративної навчальної платформи. Дізнайтеся, як розвивати творчий напрям у суворих межах дизайн-системи й водночас робити навчання цікавішим.
Галузь Корпоративне ПЗ
Послуги Дизайн продуктів · Дизайн-системи · UX/UI-дизайн
Дизайнерські пошуки в межах однієї з найсуворіших дизайн-систем у галузі
Дизайн-концепції часто асоціюють із маркетинговими сайтами чи споживчими застосунками. Корпоративне ПЗ рідко отримує таку саму увагу. Суворі дизайн-системи, усталені бібліотеки компонентів, вимоги до доступності та роками накопичені бренд-настанови зазвичай залишають мало простору для експериментів.
Цей проєкт поставив таке припущення під сумнів.
Завдання полягало у створенні кількох візуальних концепцій внутрішньої текстової навчальної платформи, яка робить складні навчальні матеріали цікавішими завдяки гейміфікації. Замість читання статичної документації працівники проходили інтерактивні сценарії, де кожне рішення ставало частиною навчання.
Продукт не мав переосмислювати візуальну айдентику компанії. Його створили, щоб довести: залученість може зростати, навіть коли кожен інтерфейс має відповідати суворим корпоративним стандартам.
Завдання
Наявна дизайн-система вже визначала майже кожен аспект інтерфейсу.
Типографіка відповідала затвердженим шкалам. Кольори обмежувалися визначеними токенами бренду. Компоненти мали стандартизовану поведінку. Сітку, відступи, доступність, іконографіку та патерни взаємодії описували сотні сторінок внутрішніх настанов.
З візуального погляду майже всі дизайнерські рішення вже були ухвалені багато років тому.
Запитання стало напрочуд простим.
— «Чи можуть існувати п’ять цілком різних досвідів на основі тієї самої дизайн-системи?»
Принципи дизайну
Дослідження зосередилося не на створенні п’яти інтерфейсів, а на п’яти різних емоційних досвідах.
Кожна концепція дотримувалася однакових принципів.
Бібліотека компонентів залишилася без змін.
Вимоги доступності було збережено.
Кольори бренду залишалися незмінними.
Типографіка відповідала наявній шкалі.
Правила компонування відповідали дизайн-системі.
Кожен екран залишався готовим до реалізації.
Замість зміни основ концепції досліджували композицію, ілюстрацію, атмосферу, ритм, ієрархію, візуальну оповідь і мову руху.
Інтерфейс працював так само.
Взаємодія відчувалася зовсім по-іншому.
Концепція 1: ретро
Ретроконцепція перетворила навчання на подорож, що нагадує класичні пригодницькі ігри та ранні комп’ютерні інтерфейси.
Велика типографіка, графіка з піксельними мотивами, легка текстура та ностальгійні візуальні відсилання створили грайливу атмосферу, зберігши читабельність і доступність корпоративного рівня.
Метою була не сама ностальгія.
Мета полягала в тому, щоб зменшити психологічну відстань між користувачами й обов’язковим навчанням, зробивши досвід ближчим і зрозумілішим.
Концепція 2: Футуристична
Футуристичний напрям досліджував чистішу й технологічнішу візуальну мову.
Упорядковані композиції, геометричні акценти, багатошарові поверхні й делікатна глибина надали дизайну сучаснішого характеру без зайвого ускладнення.
Концепція зосередилася на точності та зрозумілості замість ефектних візуальних прийомів.
Усе стало сучаснішим, залишаючись одразу знайомим.
Концепція 3: Мінімалістична
Мінімалізм довів, що усунення елементів часто робить досвід сильнішим, ніж їх додавання.
Вільний простір став активним інструментом дизайну.
Типографіка стала головним елементом інтерфейсу.
Візуальна ієрархія замінила декор.
У навчальних продуктах цей підхід суттєво зменшив когнітивне навантаження й дав користувачам змогу повністю зосередитися на навчанні, а не на самому інтерфейсі.
Концепція 4: космос
Cosmic додав атмосферності без втрати зручності.
Натхненний дослідженнями й відкриттями, інтерфейс використовував темне середовище, градієнти, абстрактне освітлення та космічні композиції, щоб посилити відчуття руху незвіданою територією.
Навчання стало подорожжю, а не послідовністю екранів.
Жоден із цих ефектів не вимагав змін у базовій системі компонентів.
Концепція 5: барвиста
Корпоративне програмне забезпечення з часом часто стає візуально консервативним.
Ця концепція досліджувала протилежний підхід.
Використовуючи лише затверджені кольори бренду, ми додали інтерфейсу вищого контрасту, сміливіших композицій, виразних ілюстрацій і динамічніших макетів.
Результат показав, що для власного характеру не обов’язково додавати кольори.
Іноді для цього достатньо більш усвідомлено використовувати наявні засоби.
Що насправді змінилося?
Цікаво, що майже нічого.
Кнопки залишилися однаковими.
Поля введення залишилися незмінними.
Картки, типографіка, відступи, доступність і компоненти безпосередньо походили з наявної дизайн-системи.
Змінювалися лише композиція, стиль ілюстрацій, візуальний ритм, щільність інформації, ієрархія, зображення та емоційний тон.
Водночас кожна концепція сприймалася як зовсім інший продукт.
Це ілюструє важливий принцип сучасного продуктового дизайну:
Дизайн-система визначає узгодженість.
Вона ніколи не має визначати характер продукту.
Чому важливо досліджувати концепції
Дизайн-концепції часто помилково сприймають як візуальні вправи, створені, щоб вразити зацікавлені сторони.
Насправді вони зменшують ризик.
Дослідження кількох напрямів на ранньому етапі дає командам змогу перевірити емоційну реакцію ще до початку розробки. Воно допомагає узгодити бачення дизайнерів, власників продукту й керівництва та виявляє можливості, які не з’явилися б у процесі поступових доопрацювань.
Для великих організацій дослідження концепцій особливо цінне, адже вартість реалізації значно вища, ніж у невеликих продуктах.
Правильний напрям до початку розробки заощаджує місяці подальших доопрацювань.
Основні висновки
Цей проєкт показав, що творчість не зникає в зрілих дизайн-системах.
У багатьох аспектах він стає ще ціннішим.
Робота в межах обмежень змушує дизайнерів мислити ширше за кольори й компоненти. Вона переносить увагу на ієрархію, оповідь, темп, взаємодію, атмосферу та психологію користувачів.
Найсильніші дизайн-системи — не ті, що усувають творчу свободу.
А ті, що забезпечують достатню послідовність, аби творчість могла розвиватися без втрати якості зі зростанням масштабу.